Костянтин Назаренко

правник, громадський діяч

Головна | RSS
Головна » Статті » Перепост

Піднятий назавжди

Як львівяни підіймали Перший синьо-жовтий прапор над Львовом 3 квітня 1990 року.


"Наш стяг – пшениця у степах,
Під голубим склепінням неба.”

Перший український прапор замайорів на Львівській ратуші у далекому 1848 році, під час революції, яка увійшла у світову історію під назвою «Весна народів». Зі сторінок часопису галицьких русинів «Зори Галицкои» можна дізнатися, що прапор підняли вже на Великдень: «на вежи ратушной въ недилю рано ктось вывисив Хоруговъ рускои барвы». На жаль, Головна Руська Рада тоді не регламентувала згідно законів геральдики і вексилології, розташування кольорів на прапорі, тому в Галичині у різних повітах підіймали, як синьо-жовті, так і жовто-сині прапори, «рускои барвы».

Через сімдесят років, коли в результаті збройного повстання у Галичині утворилась Західно – Українська Народна Республіка «ЗУНР», українська символіка знову повернулась до королівського Львова, вже як державна. В ніч на перше падолиста 1918 року стрілець Степан Панківській вивісив на ратуші синьо-жовтий прапор. За тодішніми традиціями один великий синьо-жовтий прапор майорів на щоглі, а чотири малі синьо-жовті прапори – по кутах вежі ратуші.

Під час короткотривалого Державного Правління у червні–липні 1941 року синьо-жовті прапори знову замайоріли на вулицях міст України.

…Йшла весна буремного 1990 року… В результаті всенародних виборів у Львові до влади прийшли демократичні українські сили. В той час одним із головним питань було заміна державних символів колишнього СРСР на символи незалежної держави України. Незважаючи. що український синьо-жовтий прапор вже більше року гордо майорів на «острові Свободи» – славнозвісній «клумбі», він тоді ще не мав державного статуту і його називали національним. Перша спроба підняти український синьо-жовтий прапор була здійснена 22 січня 1990 року, коли ми повернулись із святкування Дня Злуки у Києві. Але тоді мер Львова, Богдан Дмитрович Котик вагався і говорив нам, що просіть у нього що завгодно, але не підняття прапора. Отже, тоді прийшлося відкласти історичну для Львова подію.

На передодні ситуація в місті була дуже напруженою… у четвер 29 березня в центрі міста було зірвано синьо-жовтий прапор, погнули щоглу флагштока. Тому, при підготовці порядку денного Першої сесії Міської Ради демократичного скликання питання про прапор стояло першим. Так, юридичну сторону проекту ухвали про підняття прапора над Львовом підготував, світлої пам’яті, перший львівський демократичний мер Богдан Дмитрович Котик зі своїми юристами. А у львівському комітеті захисту національних символів України «КЗНСУ» був виготовлений великий синьо-жовтий прапор розміром (3•6)метрів. Дорогий і міцний імпортний шовк синьо-жовтих кольорів ми закупили у Львові в магазині «Тканини», що на вулиці Городоцькій, навпроти львівської сумнозвісної тюрми «Бригідки». Українське знамено було врочисто освячено Львівським архієпископом Володимиром (Стернюком). Тоді, місцеблюститель глави УГКЦ проживав не в митрополичих палатах на Свято-Юрській горі, а на колишній вулиці Чкалова за номером 30, у маленькій квартирі.


Факсиміле посвяти Першого синьо-жовтого прапора архієпископом Львівським Володимиром (Стернюком).

Вранці 2 квітня ми принесли освячений прапор до Свято-Юрського собору і розгорнули на площі перед головним входом. Тоді, там проходив вікопомний пікет вірних УГКЦ, а архікатедральний храм Української Греко-Католицької церкви був зачинений. Після урочистих промов і благословінь, з розгорнутим прапором у супроводі кількох тисяч революційних львів’ян ми спустились у місто.


Врочиста хода з Першим синьо-жовтим прапором із подвір’я церкви Святого Юра

На дворі стояв чудовий квітневий день. Крокуючи через парк Івана Франка, по вулиці Січових Стрільців, вулиці Гнатюка, із зупинкою на славнозвісній «клумбі», по Катедральній, ми вийшли на площу Ринок.


Вихід з Першим синьо-жовтим прапором на площу Ринок

Під стінами Ратуші на нас чекав великий гурт городян і гостей міста. Після палких урочистих промов і фотографування. на довгу і добру пам’ять, прапор урочисто внесли до сесійної зали і передали депутатам-демократам. Усі разом заспівали державний гімн «Ще не вмерла Україна»…


Врочисте внесення Першого синьо-жовтого прапора у приміщення Ратуші.

Ранком наступного дня, тобто 3 квітня 1990 року ми вже були у Ратуші. На другому поверсі нас зустрів голова міськвиконкому Богдан Дмитрович Котик і повідомив: після того, як ввечері 2 квітня в «Новинах з Високого Замку» в ефір був поданий детальний перебіг подій, що відбувались на передодні, до нього почали дзвонити стривожені городяни з вимогою пояснення, чому прапор освятили представники лише однієї конфесії традиційних українських церков, без православних священно служителів. Треба терміново було вирішити міжконфесійне питання освячення прапора.

Слід зазначити, що тоді, Церква дозволяла священнослужителям йти у світську владу і балотуватися в депутати усіх рівнів. На мою пропозицію, один із православних священників тут же в кабінеті мера освятив прапор і благословив його підняття. Отже, перший синьо-жовтий прапор піднятий над Львовом освятили та благословили священники Українських Греко-Католицької і Православної Церков.

Близько десятої години ми, в супроводі львівських пластунів піднялися по крутих сходах на Ратушу. Тоді, я вперше вступив на платформу Ратуші, де в буремному падолисті 1918 року січові стрільці вивісили синьо-жовтий прапор над Львовом. Вигляд міста і навколишні краєвиди, з висоти пташиного лету, тоді, мене просто вразили. Ми міцно прив’язали освячений український стяг до металевої линви, пізніше спустились до сесійної зали, де проходила сесія. Багатотисячний гурт українців, що стояв на площі Ринок, безперервно скандував – «Прапор! Прапор! Прапор!», що викликало напружену ситуацію в залі. З голосуванням ухвали про прапор у Львові проблем не було: за підняття прапора над Львовом проголосували майже усі депутати, за винятком кількох радянських військових. З числа депутатів обрали трьох достойників, які мали нам допомогти підняти перший український синьо-жовтий прапор над Львовом.
Близько другої години ми всі піднялися на вежу і під радісні крики і овації тисяч львів’ян ми підняли перший синьо-жовтий прапор над Львовом.


Врочисте підняття Першого синьо-жовтого прапора над Львовом

Внизу на площі спеціально запрошений хор разом із львів’янами проспівав державний гімн «Ще не вмерла Україна» і відбувся урочистий мітинг. Старші люди хрестилися і плакали, склавши руки у долоні при появі над Львовом українського прапора, і ще довго не розходились після історичної події.

P. S. Пізніше, коли до королівського Львова почали приїздити люди з інших областей України, щоби подивитися на синьо-жовтий прапор над містом, спеціальна комісія з Києва терміново прибула до міста Львова і вилучила всі документи пов’язані з підняттям прапора.

P.P.S. Врочисте святкування на площі Ринок 20 річниці підняття Першого синьо-жовтого прапора над Львовом


Автор на святкуванні 20 річниці підняття Першого синьо-жовтого прапора над Львовом.

Олег Карелін

Перепост статті Олега Федоровича Кареліна з http://karelin.org.ua/pidnyatyj-nazavzhdy/ про справжні обставини першого підняття національного прапору  над Львовом 03.04.1990 р.

Категорія: Перепост | Додав: kopen (17.08.2012)
Переглядів: 897 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Категорії розділу
Мої статті [15]
Перепост [8]
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
СтрийПорт - каталог сайтів Стрийщини
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0