Костянтин Назаренко

правник, громадський діяч

Головна | RSS
Головна » Статті » Мої статті

Як нам бути з Донбасом

Давно мучився цим питанням. Особливо після подій 2014. Але почав значно раніше, з початків Незалежності.
Я бцув вражений, щ «стратегічна сімка» невіть не думала над цим питанням.
Тож пропоную знову взятися нам і на волонтерських засадах, запопонувати їм і посполитим концепцію
Чому Крим відкладаємо?
Бо окупавний юридично, бо не стріляє, бо і так нікуди не дінеться.
Яка наша стратегічна мета?
Можливо саме з цього і треба почати.
В майбутньому – окремі території Донбасу (в основному прилеглі до кордону з Росією) – це окремі державні утворення (далеко не одне, а краще – не два і не три а більше), з самостійним бюджетом, громадянством, з власним урядом і т.п. під збройним протекторатом України.
Ми там нічого не відновлюємо, не платимо ніяких пенсій і т.п. – це їх власна турбота та Росії і Заходу, які таку схему нам нав’язали. Ми лише наглядаємо за порядком, щоб не повилазили нові Захарченки, Мотороли, «зелені чоловічки» чи щось подібне. За витрати на забезпечення порядку нам сплачують гроші. Ті ж самі суб’єкти.
Відносини між Україною та «Дірами» (назвемо їх так) можна характеризувати як «поганий мир, що кращий доброї війни». Натомість, ми абсолютно і взаємовигідно торгуємо, купуємо вугілля, за виручку від якого утримуються ті ж наші війська в «Дірах». Вата не голосує на наших виборах і не заважає рухатися в напрямку цивілізації. Такий Донбас нам удвічі економічно вигідніший ніж колишній, оскільки ми не витрачаємо на нього жодних дотацій, натомість лише заробляємо. Зрозуміло, життя там не буде медом, але це їх вибір, вони і на каміння з неба були готові. Головне – що вони не на колінах.
Окрім того, між нами і біснуватою Роіссю утворюється прокладка і зменшується протяжність спільного кордону. Погодьмося, що з огляду на безпеку це дуже хороший варіант. А також з огляду на перспективи вступу до НАТО і ЄС (якщо ще захочемо). І якщо імперці знову захочуть йти війною, військові дії розгорнуиться в першу чергу на території мирного проживання так любого їм Донбасу.

Тепер розглянемо заперечення.
Ні – бо Донбпас це Україна, і крапка. Дурня – пенсії, відновлення, вата, ніколи не був, Мутін нам взагалі подарок зробив, у важкий період забравши (тимчасово, доки нам не покращає) собі проблемні території.
Врахуємо помилки оскаженілих сусідів, і не будемо намагатися втримати те, що відпадає, коли нам і так є за чим дивитися (Північ України).
Тим що залишилися, патріотам. Їх шкода. Але вони живуть на території стихійного лиха. І тут, або ти живеш на вулкані, або переїзджаєш, але не проси уряд розкопати кратер і заткнути вирву. Але і для них це кращий варііанти. Бо коли спаде напруга і будуть збройні сили не теба вже буде переховуватися. А може і Кубань з Курщиною повертати? Згадаємо Чехословаччину. Не будьмо імперцями – чим більша держава – тим менше порядку. Погано що Московщина ще шмат відгризла, але скільки вже їй самій залишилося. Ще так, щоб нам скоро не довелося самим від тих Курщин з Кубанями і їх «казачками» ногами відбиватися, коли їх Китай з одної сторони, а чечени з іншої затискати почнуть.

Тепер, як до цього дійдемо. То була стратегія а зара – тактика. І отут – до наших почуттів.
Я ніколи не хотів Донбасу. Те, що зараз, майже за власною волею, відкололася маленька територія з мільйонами безмізких зомбі, це настільки хороший варіант, про який я ніколи і не мріяв. Я боявся, що відколюватися доведеться нам, ЗУ. І ми станемо «сєпарами». Тому що зросійщення, «побєдобєсіє», (до речі, небезпека від названих факторів, по деяких напрямах не те що не минула, а лише зросла) багато з Тому, коли починають волати, що ми повинні їх взяти назад, а ще забрати в моєї мами пенсію, а заплатити тій ватниці, що топтала український прапор і волала «Путін пріді!!!», а ще відновити все, що вони самі розвалили і розвалять знову при першій ліпшій нагоді, бо вони безмозкі мавпи з гранатами, що ненавидять дім,  в якому живуть, а люблять… А менше з тим, бридко навіть замислюватися над тим, що вони можуть любити.
Але вони стріляють і будуть стріляти доки ми не зайдемо, і не перевішаємо (бо кулі шкода) ту всю наволоч. Демілітаризуємо.
А ще, поки що, «Донбас – це Україна». Це юридично. Це в лозунгах. Це навіть Роіся офіційно не заперечує. І якщо завтра вона скаже: та забирайте, свого… Що ми на це? Може це неймовірно, але хто сказав, що неможливо?

А що Президент таке пизданув у Турції? Коли там Донбас повернеться в Україну? Для кого цей месидж? Пеця, це мабуть була остання крапля. За рік ми остаточно впевнилися, що Ющ безалаберний розпіздяй. І, так само, за рік, ми переконуємося що Пеця те саме, але ще й з хронічно невиліковною тягою до дерибану. Пеця – має бути щось одне – ти або слово тримай і кради, або не кради, але можеш пуркати що завгодно. Людина контролює взагалі, що вона обіцяє? Я зі страхом очікую завтрашнього дня, коли Президент нам оголосить, що він спілкувався з Богом особисто, і Літаючий Макаронний Монстр йому гарантував рівно через 10 днів всезагальне процвітання.
А ти нас запитав, чи ми хочемо того повернення? Але не лозунгом, а конкретними наслідками: чи згідні Ви, що завтра Ваша пенсія (зарплата…) зменшиться в 2 рази, бо нам треба (пенсії, відбудова…). А ще, наступний парламент знову буде під донецькими. І през теж. 
А ще мільйон пенсіонерів на колінах приповзе.
Референдуми.
Рюс здавайся! Бандерівці, виходь! Вони що, були гуманніші за нас? Важливо одне – наші збройні сили без опору заходять на мятежну територію, а Гіві, Моторола та ін., піднявши руки, здаються з повинною (а ми ОБІЦЯЄМО їм помилування). І виконаємо свою обіцянку, так само чесно як і їх взірець чеснот – Сталін.

А якщо вони проти? А хто їх питатиме? Це наш план, і він буде виконаний, бо БІЛЬШЕ НІ В КОГО ЖОДНОГО СТРАТЕГІЧНОГО БАЧЕННЯ НЕ ІСНУЄ! Україну в 1918 хтось про щось питав? А слід було? 

Хтось щось мудрого вповісти, окрім «соціялістичної педерації» з Роіссю?

Може це і не ідеальний варіант, і в нього свої недоліки. Але це найкраща, найдоцільніша, найзолотіша середина між двома найгіршима крайнощами: ми віддаємо Донбас Роіссі – ми вішаємо це ярмо, що потягне нас на дно до могили, собі.
А ще почитатии ті коментарі по Донбасу в себе на сайті.

І які пенсії!? Пенсії плятять тим, хто опинився за межами не прихопивши в кишені куска території та оголосивши себе її сувереном.

Хтось може сказати, що я ненавиджу Донбас. Та ні. Я ненавиджу совок, Сталіна, організаторів Голодомору, світової бійні, на яку ложать мільйони життів (у т.ч. при нікому не потрібному штурмі Берліну) яку потім гордо нарікають «Вєлікой Отєчєствєнной» і влаштовують велике щорічне «побєдобєсіє» (це не рахуючи різних маленьких «побєдобєсій» у вигляді «річниць визволення» 7-ї хати хутору Задрипанці, Господи, яка ганьба – аже в Україні це і далі, от нещодавно у Одесі). А ще адептів всього цього, а таких на Донбасі…

Категорія: Мої статті | Додав: kopen (08.05.2016)
Переглядів: 96 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Категорії розділу
Мої статті [15]
Перепост [8]
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
СтрийПорт - каталог сайтів Стрийщини
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0