Костянтин Назаренко

правник, громадський діяч

Головна | RSS
Головна » Статті » Мої статті

22 січня: демонстрація єдності чи розколу?
На носі 22 січня - День Соборності України.

З різних джерел стає відомо про різноманітні акції, що будуть проводитися пронаціонально настроєними ініціаторами. Що продемонструють нам ці акції - прагнення до єдності різних частин України чи стануть яскравим підтвердженням поглиблення розколу? Чи спостерігаємо ми бажання інших частин України до єдності? Чи хоче Схід подати руку Заходу? Якщо такого бажання немає, то чи не дивно будуть виглядати акції "єднання", коли одна сторона демонструє "єднання" а друга його навіть не ігнорує, а скоріше настроєна проти? Чи можна це вважати демонстрацією справжнього єднання? Чи не виглядає це скорше як демонстрація розколу? Пропонуючи єднання, Захід визнає Януковича також і своїм Президентом? А за таких розкладів, чи доцільно взагалі проводити подібні акції?

Цього року ми будемо відзначати 20 років незалежності - чи не привід замислитися куди йдемо і що, зокрема, нам дає ця, насилу утримувана "соборність"? Давайте дамо самі собі чесну відповідь, що заважало нам збудувати українську і європейську Україну на протязі цих 2-х десятків років? Чи сумнівається хтось, що якби у складі України не було б хоча б однієї з цих 3-х областей: Донецької, Луганської чи Криму, ми б вже давно мали:

1. Перебування у складі НАТО та Євросоюзу.

2. Набагато вищий рівень життя.

3. Цивілізоване суспільство з меншим рівнем корупції, більшою захищеністю прав особи, свободою думки і т.п.

4. Українізацію з чіткою перспективою, що державну мову колись таки будуть знати всі уроджені громадяни України, а користуватися - всі держслужбовці, і російська не буде мати жодних перспектив стати другою державною.

5. Єдину українську помісну церкву. Ну і т.д....

Я не егоїст. Я жертвував і готовий далі жертвувати цими принадами заради достойнішої мети. Соборності і єдності. Заради тих українців, які ще залишаються на наших русифікованих теренах. Заради утримання території (бо інші нації кров'ю здобувають нові території, а ми маємо добровільно відмовитися від того, що вже і так нам належить?). Але я нині задав собі питання - які будуть наслідки цієї жертви? 20 років минуло - які тенденції? Ми бачимо поступовий ріст національної свідомості чи русифікацію і донбасизацію всієї України? У нас є надія, що національна ідея, якщо не стане пануючою, то хоча б зрозумілішою переважній більшості українців? Ми будемо поступово зміцнювати свою економічну незалежність, чи пануватиме повзуче захоплення Росією наших стратегічних економічних підвалин? Де межа, після якої така жертва стане безглуздою? Не я вигадав ці питання. Пересічні люди періодично ставлять їх. І я поки що говорю "Треба працювати і боротися". Але аргументів у мене все менше.

Я далеко не збираюся винуватити в чомусь Схід. У мене цілком практичний підхід - чи буде мати шанси на виживання українська нація, якщо в складі України і надалі будуть лишатися всі три згадані області? Чи лишаться українцями діти тих українців, що на русифікованих теренах проживають? З ким вони одружаться? Вони асимілюють чи їх? Відповідь очевидна... Я і сам ще ні в чому не впевнений. Але давайте обговорювати це питання а не прикриватися гаслами чи ховати голову в пісок, як це зробили Яценюк і Гриценко на останніх виборах Президента. Бо вони ствержували, що не хочуть вибирати між отрутою і пістолетом, а насправді не хотіли обирати між міністрами Азаровим, Табачником, Могильовим, Бойком та ін. коаліції Януковича чи Луценком, Томенком, Яворівським та ін. коаліції Тимошенко. І при всій нелюбові до останніх, перших я не переварюю ще більше. І різниця між ними все ж таки була. І наслідки ми бачимо. А зараз, обираючи "єдність за всяку ціну" ми можемо отримати або три західні області, які врешті від'єднаються, де тільки і збережеться українська Україна (а вони таки від'єднаються, якщо і далі буде продовжено курс тотального наступу на все українське, здачі всіх національних інтересів, повзуча русифікація та репресії до противників цих процесів), або взагалі можемо попрощатися з українською нацією. І я не хочу жертвувати заради цієї мети, більш логічно, щоб заради неї жертвували українофоби.

Тож 22 січня - це привід святкувати, влаштовувати акції чи замислитися? Демонструвати єдність, гукати "Схід і Захід разом!" чи подивитися пильно на Схід і спитати: "А ми разом?". Доки при владі Янукович і донбасяни. Бо зараз їм важко буде дати щиру відповідь. Хай подумають про свої шкурні інтереси, може вони переможуть їх генетичну українофобію. А ми маємо поміркувати, по перше, чи можливо зберегти єдність взагалі, по друге, чи доцільно її зберігати і, по третє, якщо доцільно, то який термін ми маємо свідомо жертвувати європейськими перспективами, денаціоналізацією та ін., перш ніж знову повернемося до цього питання.

Хай і Янукович замислиться та буде змушений дещо втовкмачити своїм донбасянам, зокрема, що соборність - це не "видумка националистов", а те - що "чиста канкретна" потрібно і їм, "донбасянам". І якщо це до них дійде, і вони організують свої акції на захист єдності, отоді і я буду готовий приєднатися до нашої зустрічної акції. А якщо ні - будемо дискутувати.

Цей пост не відповідь на питання - "Разом чи окремо?". Це тільки його постановка, бо "Україна єдина,і крапка!!!" це гасло, але далеко не реальність, а тим більше не відповідь...

До речі, не знаю чи хтось зауважував, якщо раніше російські шовіністи популяризували думку "отделить єто змєїноє гнєздо - Галицию, а остальная Украина будет тогда наша", то тепер з'явилися нові тенденції: "нє отдавать ни пяди русской земли, вся Украина должна біть нашей!"

Ось такі питання. Звісно, дуже контраверсійні... Хотілося б почути достойні аргументи на захист єдності, а не гасла і блювання звинуваченнями у "КГБістських провокаціях". Треба щось відповідати пересічним людям, які висловлюють вже набагато радикальніші позиції.

З коментарів на "Політико":


Мальва Сіверянка 03:30
+5
Не всі на сході і півдні хочуть в Росію. Далеко не всі. Та й потім, якщо віддати Росії хоча б щось, гадаєте, вона зупиниться? Ні. Вона розцінить це як належний успіх і піде далі з потрійною енергією. Тобто, втрата одного регіону означатиме поступову втрату держави взагалі.

Сергей Дзюбенко 08:37
-4
///якби у складі України не було б хоча б однієї з цих 3-х областей: Донецької, Луганської чи Криму///
Так а в чем, собственно?
Донецко-Криворожскую республику в состав Украины внес лично Ленин блудливой ручонкой, Крым - сами знаете... Аннулируйте акты, да и дело с концом.
Смешнее всего, что и Крым, и Донецк с Луганском самостоятельно выживут.

Костянтин Назаренко 14:07
-1
Я так зрозумів, Ви виступаєте за відділення цих трьох областей від України?

wild cxid 14:22
-1
Костянтин Назаренко 14:07
0
///Я так зрозумів, Ви виступаєте за відділення цих трьох областей від України?///
Попередні вибори довели, що більшість це Донбас та Крим, а не Захід...
Тому незрозуміло, хто від кого буде відділятися...

Костянтин Назаренко 01:47 
-1
Більшість це не Захід чи Схід. Більшість це Центр плюс Захід або Схід. Цікаво, що всі чомусь забувають про середину. А вона ж теж має свою думку! От тілька яка вона, ця думка?


Костянтин Назаренко 02:12
0
з:
http://www.facebook.com/groups/184443374921971/396927587006881/?ref=notif&notif_t=group_activity
Віктор Бороненков
Надія, я на Вас не ображаюсь, тільки зрозумійте на Сході живуть такі ж самі українці як і на Заході - справжніі, бо загортовані у боротьбі з окупантами все своє життя - Ви у Тернополіі можете розмовляти українською, казати українські гасла, шанувати українських героїв і це нормально - тут, наприклад у Запоріжжі,все навпаки - і це не тому що тут інший менталітет чи багато москалів - просто тут заповідник підстілок москви на керівних посадах - тут бути українцем теж саме що бути партизаном-стільки років московської окупації (у Вас була так скажемо європейська, а тут азійська) багато знищила провідників але дух українства та козацтва живий і він бореться. так що не треба казати що ви зберегли, а треба казати у яких умовах хто що зберіг. Україна у нас одна і українці всі рівні.

От що насправді болить. Є заклики позбутися "хворої ноги, що потрапила в капкан, заради виживання".
Слід розуміти, що це буде зрадою таких людей... Які зараз на Сході борються за національну ідею. Мабуть, ї і вирішувати?!...


Категорія: Мої статті | Додав: kopen (17.01.2011)
Переглядів: 255 | Коментарі: 12 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 121 2 »
0
12  
Які ризики для України несе повернення Криму і оптимальна стратегія їх нівелювання, - експерт
Якщо повертати окупований півострів, надаючи йому занадто широку автономію, то для України буде вигіднішим взагалі відмовитися від подібного "подарунка".
...Представим, что Россия нам под давлением Запада Крым отдала. Какими будут последствия?...
... Итого вместе с Донбассом мы получаем 5, 5 млн ватников, а это уже старый добрый расклад «Услышь Донбасс, вы нам должны, нет фашизму, НАТО геть». Вся эта “ватная красота” лезет в Верховную Раду и так могут сложиться условия, что она может даже сформировать правительство. И я боюсь, что в этом случае широкую автономию попросит Западная Украина с центром...
...Поэтому, давайте назовем вещи своими именами — такая Украина не готова возвращать Крым. Более того, она просто рассыпется, если получит такой «подарок» сегодня...
...Крым, также как и Донбасс, может быть и должен быть разыгран таким образом, чтобы от этого выиграла Украина в целом. А для этого нужно перестать рисовать патриотические картины, когда уставшие от отсутствия электричества крымчане, сбросят марионеточный режим Аксенова и Украина вернется на полуостров. Слишком высоки ставки в этой игре, потому чудес не будет. Просто нужно холодно и расчетливо начинать играть в конфигурацию, которая создаст предпосылки для стабилизации Украины и укрепления ее позиций в регионе.

0
11  
Олександр Бойченко: Якщо тобі байдуже, що владу бере Гітлер, то не питай, за що тебе розстріляли.
http://life.pravda.com.ua/person/2015/05/5/193487/
- Я говорю лиш те, що мені здається правильним.
Наприклад, я не знаю, чи маю рацію, коли кажу, що Україні буде краще без Донбасу, ніж з Донбасом. Але мені здається, що без Донбасу нам таки буде краще.
Річ у тім, що можна досягти консенсусу щодо минулого або просто на певний час накласти на минуле якийсь мораторій, аби не чіпати вибухонебезпечних тем. Так само можна знайти вирішення мовного питання: є приклади, коли різні мови в межах однієї країни одна одній не заважають. 
Але неможливо досягти компромісу щодо майбутнього. Припустимо, ми з тобою вирішили йти далі разом, так би мовити, дорогою життя. Ми можемо не розпитувати один одного про минуле, ми можемо навчитися розуміти один одного, розмовляючи різними мовами. Але якщо ти хочеш іти вліво, а я хочу іти вправо, то йти разом у нас немає шансів.
Танки у Києві? Уяви собі себе президентом Росії, хоча це й неможливо, звісно. Самого Криму виявилося достатньо, щоб обвалити економіку Росії. Попри те, що Крим – це проросійська територія, його анексія коштувала Росії величезних втрат. 
Чому Росія тепер робить усе можливе, щоб зіпхнути Донбас нам, а не забрати його собі? Тому що забрати собі Донбас – значить, завалити всю російську економіку. Або українську, якщо Донбас в його нинішньому стані заберемо ми.
Ми весь час говоримо про невинних людей, які стали заручниками ситуації. Але якої ситуації? Власного ідіотизму?
А скільки людей бере участь у війні тепер? Кажу не лише про тих, хто на війні безпосередньо, а й про тих, хто їм допомагає. 8 чи 10%? Мало. І це означає, що по-справжньому воювати за Донбас ми не готові. 
Про Крим навіть не говорю, хоча це не значить, що він ніколи не повернеться до України. Коли Росія почне валитися, то нам у руки може впасти що завгодно – з Кубанню включно. Але це не буде нашою заслугою.
Ти питала про "лягти і вмирати". А що, йти в наступ на Донецьк? Покласти десятки чи сотні тисяч людей, щоб звільнити землі, на яких нас бачити не хочуть? 
Знаєш, чим визволитель відрізняється від окупанта? Ставленням місцевого населення. Якщо населення зустрічає тебе квітами і хлібом-сіллю, ти – визволитель. А якщо жіночки з перекошеними обличчями перекривають дорогу твоїй техніці, ти – окупант.
Ми весь час нагнітаємо емоції, але варто визнати, що Росія ще й не починала з нами воювати. Путін – психопат, але не ідіот. Чомусь він досі не підняв у небо авіацію, не застосував свої ракетні війська. Чому? Тому що Путіну не потрібен Донбас і не потрібна окупація України. 
Йому потрібна виснажена – за посередництвом Донбасу – Україна, яка відмовляється від євроінтеграції і животіє як прокладка між Росією і Європою.
Думаю, є два варіанти розвитку. Або ми, стомлені й розчаровані, оголошуємо нейтралітет і повертаємося до стану "багатовекторної" кучмівської України. Або ми оголошуємо декомунізацію й десовєтизацію та йдемо в ЄС і НАТО, самостійно відгризши собі затиснуту в капкані донбаську лапу.

0
10  
Не можна фінансувати пенсії, електрику і т.п. в "сепарованих" регіонах. Патріоти в Криму самі просять влаштувати повноцінну блокаду. Адже йдеться про їх майбутнє і майбутнє дітей, а не тимчасові труднощі.

0
9  
Уокер: Будь украинцы циничнее, они бы отдали Донбасс Путину

Цитата
Думаю, в обозримом будущем жизнь в Донбассе будет ужасной - и куда сложнее, чем в других непризнанных государствах


- Если не сила - может ли что-то еще помочь Киеву вернуть Донбасс Украине? Как показывает практика Грузии в случае с Южной Осетией и Абхазией, просто поднять уровень жизни оказалось недостаточно: жители непризнанных государств убеждают себя, что лучше жить бедно, но зато не с врагами (с грузинами, украинцами и т.д.)…

- Я всегда осторожен, чтобы говорить - невозможно. Но в украинском случае я пока не вижу таких механизмов. Сегодня я не вижу пути, как Украина могла бы вернуть Донбасс в каком-то обозримом будущем.

- А если завтра в России не станет Путина? Может ли измениться менталитет россиян, поддерживающих сейчас действия Москвы в этом конфликте?

- Рассчитывать на смену режима в России глупо. Во-первых, нет гарантии, что Владимир Путин не проправит страной следующие два-три срока. Во-вторых, даже если завтра у него случится сердечный приступ и он умрет - кто сказал, что новым президентом России станет либерал? С учетом нынешних настроений в российском обществе новым президентом может стать какой-нибудь сумасшедший Дугин (российский политолог Александр Дугин), или Рогозин (вице-премьер-министр России Дмитрий Рогозин). На самом деле Путин - далеко не самый худший персонаж в российском политикуме.

То есть вряд ли мы увидим более либеральную, более толерантную Россию. Пока что это очень маловероятно. Я бы на вашем месте привыкал к мысли, что Украине еще очень долгие годы придется жить бок о бок с таким сложным соседом, как Россия.

- А как же совет "отдать Донбасс России"?

Если бы я был достаточно циничен, я мог бы посоветовать это. Но я не такой. Да и большинство людей (в Украине) никогда не приняли бы такого решения.

Знаете, что такое "эффект Аляски"? Аляску посещали всего около 3% американского населения, и подавляющему большинству жителей США нет никакого дела до этого штата. Если бы Аляску в XIX веке купила, к примеру, Великобритания и позже она досталась Канаде, это не имело бы ровным счетом никакого влияния на жизнь рядового американца.

Но если бы сегодня Аляска проголосовала за выход из США и присоединение к Канаде, американцы бы никогда в жизни не признали законность такого голосования. А если бы Канада ввела свои войска на Аляску, чтобы захватить этот регион, США бы ввели войска в Канаду. Даже если бы ни один американец никогда на Аляске не был. Это природа человека, у него есть ощущение собственности, и если кто-то попытается ее отобрать, он будет всеми силами ее защищать.

0
8  
Альфред Кох: Сбросьте Донбасс как балласт и идите в Европу. Необитаемый остров лучше, чем остров сумасшедших

0
7  
Ничего восстанавливать не нужно. Во-первых, деньги, выделенные на восстановление, всё равно спиздит вездесущий коллективный Ефремов.
Возрождение Донбасса невозможно. Нужно дать ему возможность сдохнуть если не красиво, то хотя бы тихо.

Иванов. ФБ

0
6  
Сергій Іванов
Не давайте Донбассу денег

"Многие из вас уже слышали моё мнение по поводу целесообразности восстановления выгребной ямы по имени Луганск. Я решительно против закапывания денег в заведомо бесплодную почву. Количество вменяемых украиноцентричных людей в самом Луганске и окружающих его городах-домнах настолько мизерно, что переместить их немного севернее или западнее не составит никакого труда. А строить новые красивые домики для залитоглазой целевой аудитории телеканала "Россия 24" как-то глупо, согласитесь. Особенно если учесть, что страна с головой погрязла в финансовых проблемах и долгах.

Высоколобые эстеты во вросших в кожу вышиванках говорят о некой НОВОЙ ГУМАНИТАРНОЙ ПОЛИТИКЕ, которая магическим образом превратит так называемых "ватников" в членов, например, УНА-УНСО. Чушь. Во-первых, эту политику проводить НЕКОМУ. Во-вторых, НЕ ЗА ЧТО. И в-третьих, НЕЗАЧЕМ (см. финал "Собачьего сердца" М.А.Булгакова).

Как бы это ни было печально, но в обозримом будущем Киев не завоюет симпатии критической массы жителей Донбасса. Массы, которая сделала возможным все то, что происходит сейчас. И никакие подарки, подачки и кулуарные договоренности здесь не помогут. Переформатировать сознание и менталитет этих людей – это все равно что пытаться сделать iPhone из телефона Nokia 3110. То есть невозможно.

Самое интересное, что донбасские бонзы в экзиле знают обо всем этом не хуже меня и, тем не менее, продолжают демонстрировать публике оптимистическую мину, хотя только полный кретин может не понимать очевидного: Донбасс пребывает в той самой кондиции, назвать которую единственно подходящим ей с точки зрения семантики словом я не могу ввиду формата этого респектабельного ресурса. И, чтоб вы понимали, это НАВСЕГДА."
http://blogs.pravda.com.ua/authors/ivanov/53de0e322f869/

0
5  
А ось про настрої після, завалося б очевидного підтвердженя життям, дуроломності Даунбасу. Чи зрозуміли щось? :

http://politikum.in.ua/post....se.html

Примерно процентов 30 – это этнические россияне, которым вообще все похер. Они готовы разрушить весь Донбасс лишь бы там не было Украины. Вычислить этнических россиян очень просто – они самые агрессивные, зомбированные и ненависть против Украины там просто дикая.

Приведу один пример. Я лично знаю одну малахольную, которая страшно ненавидит Украину. Ненависть такая, что она неистово ждет контратаку боевиков на Лутугино. И это не смотря на то, что в Лутугино живет ее дочь и сестра. Представляете себя весь идиотизм этой тети, которой похер даже родная дочь и родная сестра. И таких там очень много. Если кто-то будет вам рассказывать, что народ там прозрел – не верьте. Ничего подобного и близко нет.

Движет ими только ненависть к Украине. Поэтому апеллировать к логике бесполезно. В идеале их надо оттуда отселять в Россию, потому что они и сами не живут и другим людям жизни не дадут.
...
Ненависть к Украине сеют на Донбассе этнические россияне. Хотя какие они россияне? Кацапье лапотное. Собственно, они ненавидят всех и везде. Силой присоединив к себе Кавказ – они ненавидят кавказцев и вопят лозунг Россия – только для русских. Умом их и правда не понять. Такой народ – ничего кроме ненависти в нем нет. Так получилось, что они живут в нашем доме и нас украинцев, законных хозяев этого дома ненавидят.

Неправильно пытаться с ними договариваться или пытаться их как-то задобрить. Они уже никогда не изменятся. Они будут и дальше сеять ненависть к Украине, ждать Путина, голосовать за антиукраинские партии и делать все возможные гадости для нашей страны.

Есть только один вариант решения этой проблемы – выселить это отродье из Украины. Сделать это не сложно. По своей сути – они все заробитчане. Если не будет работы, они уедут. В России работа есть – вот туда они и направятся.

Украине следует лишить всю эту публику гражданства, а лицам без гражданства не давать права на работу. Не имея работы они уедут в свою Россию и всем будет хорошо. И нам и им.

Конечно, будет много крика и соплей о нарушении прав человека. Но после того, что Россия устроила на Донбассе я уверен, весь цивилизованный мир будет счастлив если удастся развести две враждующие стороны по разным квартирам.

Уверен, что эта идея будет поддержана большинством украинцев. Дело осталось за малым – добиться от власти выполнения этого плана.

Алексей Заводюк, специально для Политикум

4  
Роман Шрайк
https://www.facebook.com/zavhozdurdom
Может быть для разноообразия Донбасс послушает нас?
19 квітня 2014, 13:29
В 2005 году, после победы над фальсификаторами выборов, победители решили не наказывать их, а примириться.

В итоге фальсификаторы стали еще наглее и уже в 2007 были на грани получения 300 голосов в парламенте, собирая их с помощью массовой скупки тушек.

А в 2010 году лидер фальсификаторов стал президентом. Четыре года его президентства стали четырьмя годами грабежа, узурпации власти, торговли родиной и увенчались массовыми убийствами протестующих.

2014 год. Мы снова победили свору ублюдков. Мы снова получили шанс на рывок в цивилизационном развитии страны.

Но нам снова говорят о примирении с ворами и убийцами. Говорят, что мы должны слушать Донбасс. Что Донбасс без воров и убийц во власти ну никак не может. И еще без русского языка. Кто-то его им опять прищемил неизвестным образом.

Донбасс не хочет слушать нас. Не хочет знать правду про то, что произошло на Майдане. Он хочет, чтобы мы снова и снова слушали его.

Но я не хочу слушать крики "Беркут! Беркут!" во время минуты молчания по погибшим. Я не хочу слушать поток бреда про еврогеев, бандеровцев, золото скифов и американский спецназ. Я не хочу слушать что говорят организмы, преграждающие путь украинским военным и приветствующие российских диверсантов.

Я не хочу слушать Донбасс. Я его слушал 19 из 23 лет независимости. Результат известен.

Я не хочу нового круга идиотских бессмысленных споров об истории, языках и героях.

Я хочу реформы судов, милиции, армии, налоговой системы. Я хочу безвизовый режим с ЕС. Я хочу уничтожения коррупции. Я хочу наказания коррупционеров и убийц. И уж никак не хочу, чтобы они снова попали во власть.

***

Донбасс похож на трудного подростка, попавшего в плохую компанию. Но у Украины сейчас нет возможности тратить время на борьбу с его фобиями. Ситуация в стране очень сложная. В первую очередь из-за выходок дружбанов этого подростка.

Поэтому подростку нужно быстренько повзрослеть и решить чего он хочет.

Если Донбасс хочет стать частью цивилизованного мира – велкам, пройдем этот путь вместе. Но если Донбасс хочет тянуть Украину в противоположном направлении, то может быть нам просто не по пути?

Не нужно нас шантажировать отделением Донбасса. Ведь мы тоже можем пошантажировать Донбасс его отделением.

3  
Владимир Беспалов _ 26.02.2014 14:15
Однако складывается впечатление что наши львовские друзья смотрят свысока и считают юго-восток чуть ли не орангутангами, у которых "произойдет сдвиг в мировоззрении, если они выедут за пределы своей области".
Вот это вот очень грустно и может только подлить масла в огонь.
ЗУ совершенно не понимает исторических и экономических реалий ЮВ, но постоянно пытается "открыть им глаза".
Самое лучшее для мира и спокойствия в стране – не лезть на ЮВ со своим уставом.
Да, по поводу происходящих сейчас событий ЮВ очень предвзят и поэтому не особо стремится получить объективную картину.
Но у них есть для этого причины и предпосылки из прошлого опыта.

1-10 11-12
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Категорії розділу
Мої статті [15]
Перепост [8]
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
СтрийПорт - каталог сайтів Стрийщини
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0