Костянтин Назаренко

правник, громадський діяч

Головна | RSS
Головна » 2012 » Червень » 26 » За що іще ми не платимо? Податкові маразми
20:27
За що іще ми не платимо? Податкові маразми

За рейтингом Doing business, Україна сьогодні посідає перше місце в світі за кількістю різних податків та зборів. І, судячи з усього, поступатися ним не збирається.

Пропозиції розширити правове поле для стягнення обов’язкових платежів надходять ледь не щодня – як на рівні парламенту, так і на рівні органів місцевого самоврядування. Причому окремі законодавчі ініціативи вже межують з маразмом.

На початку цього року Світовий банк розповсюдив інформацію, де зазначалося, що український бізнес в тій чи іншій формі сплачує 135 різних податків. Румунія, яка опинилася на другому місці, має 113 податків, а «бронзовий призер» Ямайка – 72. В той же час у Гонконзі стягується лише 3 податки, у Грузії, Норвегії та Швеції – 4, а у Франції – 7 податків.

Високий рейтинг України в цій галузі представники наших фіскальних органів сприйняли ледь не як особисту образу. За словами керівника відділу податкової політики та методології оподаткування ДПС Дмитра Серебрянського, відбулась підміна понять. Мовляв, при визначенні рейтингу обраховувалися не самі податки, а кількість платежів за ними. «Експерти включили до списку податків такі платежі, як внески до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування тощо. Ці платежі не адмініструються податковими органами, і до податків їх відносити некоректно», – зазначив Серебрянський. – Натомість у рейтингу не врахували, що починаючи з 2011-го року єдиний соціальний внесок замінив відразу чотири платежі до різних фондів – соціального страхування, пенсійного, страхування від нещасних випадків та страхування з тимчасової непрацездатності».

А ще – з метою зниження податкового навантаження і спрощення оподаткування Податковим кодексом зменшено кількість загальнодержавних податків з 29-ти видів до 19-ти, а кількість місцевих податків з 14-ти до 4. При цьому максимальна кількість відрахувань, які здійснює середньостатистичне підприємство разом із соціальними виплатами, складає 71 платіж на рік.
Аби не було нарікань на підміну понять, мабуть є сенс об’єднати слова «податки» і «збори» в одне – «побори», обов’язкові до сплати. Адже і юридичним, і фізичним особам абсолютно паралельно, яким терміном визначено те, що з них стягується.

Прорахунки держави фінансуватиме населення

Як стало відомо, кількість поборів незабаром може поповнитися іще одним. Кабмін вже працює над законопроектом про солідарну відповідальність, який передбачає створення фонду для погашення зарплатної заборгованості на держпідприємствах. «Це означає, що ми всі з кожної заробітної плати, без збільшення навантаження, будемо робити перерахування, – сповістив міністр соцполітики України Сергій Тігіпко. – Ви сьогодні в середньому платите 36,6% єдиних соціальних внесків. Ми передбачаємо, що якийсь внесок ми зменшимо, а частину цю перерахуємо туди, щоб заборгованість таким ось чином можна було компенсувати».

В народі це називається просто: із хворої голови на здорову. Урядова ідея погашати борги на держпідприємствах за рахунок решти працюючих українців спантеличила навіть слухняно-кишенькові вітчизняні профспілки. Як заявив голова Національного форуму профспілок Мирослав Якибчук, це тільки збільшить загальну суму боргу із зарплат у країні. «Загальна сума державного боргу із заробітної плати – 176 млн. гривень. І вона не іде ні в яке порівняння із загальним боргом із зарплат, який уже становить понад мільярд гривень», – повідомив він. – Запропонований підхід дасть привід роботодавцю, в цьому випадку – державі, не поспішати з виплатою зарплат. Колективна відповідальність стане стимулом, щоб перекласти персональну відповідальність за свої неефективні дії». Проблему з невиплатами можна вирішити тільки одним шляхом – притягненням до відповідальності роботодавця за затримки із виплатою зарплат.

Примусова «утилізація»

На ниві законотворчості відзначилося й Мінекології України. Воно оприлюднило три проекти урядової постанови, в яких пропонується легкові та вантажні автомобілі обкласти збором… за утилізацію, який платитимуть всі оператори ринку.

Йдеться про те, що імпортери та автовиробники будуть зобов’язані за власний рахунок проводити збір, заготовку та утилізацію старих машин. А оскільки вони не мають відповідних ліцензій, то їм доведеться підписати відповідні угоди з уповноваженими підприємствами, підпорядкованими… Правильно, Мінекології. Ну і ще тими, які володіють відповідними потужностями та ліцензіями.

Як не крути, а виходить, що головною ідеєю правової ініціативи є отримання плати за іще не надану послугу. Навіть сумніву немає, що сума збору автоматично увійде до вартості автомобіля і буде витягнена з кишені українських споживачів. Коментуючи програму розвитку промисловості в Україні до 2020 року, директор держпідприємства «Укппромзовнішекспертиза» Володимир Власюк повідомив, що серед іншого туди була додана пропозиція розробити механізм утилізації старих машин. І вдаватися до неї українців мотивуватимуть виплатою до 10 тис. гривень, але за умови придбання вітчизняних автомобілів. А от тим, хто збирається придбати іномарку, не дадуть ані копійки.

Певна річ, така «утилізація» апріорі є фікцією, бо жодний власник при здоровому глузді не потягне свій транспортний засіб на «уповноважене підприємство». Після зняття з реєстрації він розбере машину на запчастини, які можна реалізувати на автобазарі, а рештки просто здасть на металобрухт. І таким чином бодай частково компенсує собі стягнений з нього збір за утилізацію.

Бог дав – чиновники забирають

Втім, столичним чиновникам є ще чому повчитися у своїх колег з регіонів – в частині вигадування оригінальних поборів. Так, Хмельницька облрада у травні прийняла рішення № 28-11/2012 «Про встановлення ставок збору за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення». Відповідно до нього за гриби, ягоди, кору і березовий сік, зібрані в місцевих лісах, доведеться платити. Кілограм білих грибів обкладається збором у 55 коп., лисичок 50 коп., сіна – 0,01 коп., березового соку – 10 коп. Випас худоби на території лісу обійдеться у 20 грн. за корову чи бичка в сезон та 15 грн. за теля. При цьому дари природи, зібрані для власного користування, не обкладатимуться побором, а лише ті, що призначені на продаж.

Хтось собі уявляє механізм реалізації такого рішення? Наприклад, як визначатиметься, чи людина сама їстиме малину, чи робитиме на ній бізнес? Хто і де зважуватиме гриби та сіно? І яке сіно підпадає під обов’язковий збір – сухе чи свіжоскошене? Одне слово, черговий законотворчий ляпсус.

«Всі, хто дихає, мають платити гроші за оренду повітря… Кожний мешканець села має також платити орендну плату за дощ, сніг, град, а також усіляку погоду та негоду, яку посилає небо. А ще за росу, іній, туман та інші види сирості». Багато хто вже здогадався, звідки ця цитата. Так, саме із казки Джанні Родарі «Пригоди Чіполліно». Судячи з усього, саме вона надихає сьогодні українських законотворців на вигадування різних поборів. Прикро лише, що не дочитали вони казку до кінця. Інакше знали б, до чого призводять такі владні «ініціативи».

За матеріалами УНІАН, ЛІГАБізнесІнформ, Дело, autoconsulting.com.ua

Лілія Миць

Перепост з Вголос

Переглядів: 408 | Додав: kopen | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Червень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Архів записів
Друзі сайту
СтрийПорт - каталог сайтів Стрийщини
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0